Пропозиції щодо компетенційного розподілу правового забезпечення освітньої діяльності

Разом з тим системний аналіз Конситуції України показує, що поняття засадничих норм не може тлумачитсия довільно. Так, гарантування прав особи, в т.ч. на освіту, як і обмеження цього права за наявності вагомих підстав, мають регулюватися виключно законами. Законами мають визначатися повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері освіти.

Очевидно, слід погодитись із тим, що законами має визначатися система освіти, послідовність здобуття освітніх рівнів, оскільки перелік освітніх галузей (загальна середня, вища, професійно-технічна, дошкільна, позашкільна освіта) визначений Конституцією (ст. 53).

З тих же міркувань випливає, що Законом мають визначатися засади ліцензування діяльності в галузі освіти, фінансування освітньої діяльності.

З іншого боку, зрозуміло, що такі питання як зміст освіти, внутрішня структура навчального закладу, управління навчальним закладом тощо, повинні регулюватися на рівні підзаконних нормативно-правових актів або віднесені до компетенції навчального закладу.

В діючому законодавстві, на жаль, відсутній системний розподіл повноважень між органами влади. Так, законами України нечітко визначені повноваження Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України в управлінні державними навчальними закладами. Це приводить до того, що статути вищих навчальних закладів затверджуються в одних випадках МОНУ, в інших - постановами КМУ.

Інший приклад. Закон України «Про вищу освіту» доволі детально визначає повноваження навіть (вченої) ради факультету. В той же час Законом не визначено порядок надання навчальному закладу статусу національного, незважаючи на те, що цей статус дає суттєві переваги, в т.ч. визначені цим Законом.

Низка невирішених питань регуляторного характеру залишаються невирішеними в Законі Україну «Про загальну середню освіту». Так, незважаючи на запровадежння Державного стандарту повної загальної середньої освіти та передбачення державної підсмукової атестації як механізму контролю за дотриманням Державного стандарту, Закон не відповідає на питання,я к має діяти навчальний заклад та органи управління освітою у разі, коли атестація виявить невиконання вимог Державного стандарту. Ця нечіткість стала причиною усунення з державної підсумкової атестації поняття негативної оцінки та знецінення документа про освіту як такого.

Тому одним з перших кроків у напрямку гармонізації та кодифікації законодавства про освіту має стати розподіл компетенцій щодо правового регулювання освіти між законодавчаою та виконавчаою владою і чітке визначення компетенції оргнанів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Розподіл має відповідати таким принципам:

1. конституційність;
2. забезпечення гарантій прав людини в галузі освіти;
   
3. забезпечення стабільності системи освіти з наданням можливості органам влади та навчальним закладам удосконалювати зміст освіти відповідно до вимог часу;
   
4. чітке розмежування повноважень між органами влади та органами місцевого самоврядування.

Нац цих засадах пропонується для обговорення такий розподіл повноважень між органами влади.

Верховна Ради України законами України визначає (стаття 92 Конституції України, ч.1, п. 6):

1. Перелік правовідносин у освітній діяльності, які регулюються виключно законами України
2. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
   
3. Порядок забезпечення конституційних прав особи на освіту. Забезпечення рівного доступу до якісної освіти.
   
4. Мета дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти. Тривалість повної загальної середньої освіти.
   
5. Система освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів. Загальна характеристика рівнів.
   
6. Порядок формування мережі державних навчальних закладів
   
7. Порядок формування мережі комунальних навчальних закладів
   
8. Порядок заснування навчальних закладів недержавних форм власності
   
9. Забезпечення рівноправності навчальних закладів незалежно від форм власності
   
10. Загальний порядок оцінювання якості освітніх послуг.
    
11. Порядок ліцензування освітньої діяльності. Базові критерії надання ліцензії на освітню діяльність.
    
12. Порядок видачі документів про освіту державного зразка.
    
13. Обсяг автономії навчального закладу.
    
14. Засади державно-громадського управління навчальними закладами.

Повноваження Кабінету Міністрів України у правовому регулюванні освітньої діяльності.

1. Державні стандарти освітньої діяльності
2. Державні стандарти мінімальних знань, вмінь і навичок осіб із повною загальною середньої освітою.
   
3. Порядок фінансування державних і комунальних навчальних закладів
   
4. Оплата праці в державних та комунальних закладах
   
5. Міжнародне співробітництво. Навчання іноземців.
   
6. Кваліфікаційні вимоги до педагогів (вчителі, викладачі).
   
7. Порядок державної атестації особи для отримання документа державного зразка про освіту (освітній чи освітньо-кваліфікаційний рівень).

Повноваження МОНУ у правовому регулюванні освітньої діяльності.

1. 1. Порядок прийому до навчальних закладів
2. 2. Затвердження статутів державних навчальних закладів.
   
3. 3. Навчальні програми для здобуття повної загальної середньої освіти.
   
4. 4. Типова структура управління навчальним закладом державної та комунальної форми власності.
   
5. 5. Рекомендовані навчальні плани для вищої та професійно-технічної освіти.
   
6. 6. Кваліфікаційні вимоги до рівня підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнями.
   
7. 7. Порядок моніторингу якості освітніх послуг